Етиленгліколь

Моноетиленгліколь (етиленгліколь, 1,2-дигідроксиетан, етандіол-1,2) — двоатомний спирт. Являє собою безбарвну злегка маслянисту рідину, без запаху, із солодкуватим кусом. Токсичен.

Бруттоформула: С₂Н₆О₂.

Застосування:

- входить до складу антифризів та різних гідравлічних рідин;

- застосовується для виробництва лаку та змивання для нігтів;

- у текстильній промисловості — для фарби тканин і крему для взуття;

- для виробництва пластмас і целофану;

- як теплоносій;

- в органічному синтезі;

- як розчинник фарб;

- є вихідною речовиною для виробництва вибухових речовин;

- як кріопротектор.

Фізико-хімічні властивості.

Етиленгліколь добре розчинний у воді, спиртах, ацетоніні, гліцерині. Погано розчинний у бензолі та хлороформі. Водні розчини етиленгліколю під час замерзання перетворюються на кашіподібну пухку масу.

У хімічному синтезі використовується для захисту карбонічної групи.

Отримання.

Моноетиленгліколь вперше був отриманий 1859 року вюрцем із діацетату етиленгліколю за допомогою омилення гідроксидом калію й пізніше у 1860 році гідратацією етиленоксиду.

Сьогодні в промисловості етиленгліколь отримують способом гідратації оксиду етилену за тиску 10 атм і температури 190-200 ^оЗ або 1 атм і 50-100 ^оЗ у присутності 0,1-0,5% сірчаної або ортофосфорної кислоти.

Безпека.

Етиленгліколь токсичний. У разі потрапляння всередину викликає отруєння аж до літнього результату. Динамічна доза 50-500 мл (у середньому 100 мл).

ПДК у повітрі робочої зони 5 мг/м³. Поміщення для роботи з етиленгліколем має бути обладнане припливно-витяжною вентиляцією. Виробничий персонал має бути забезпечений одягом відповідно до галузевих норм і засобів захисту.

Паковання та зберігання.

Препарат заливають в алюмінієві бочки або бочки з корозійностійкої сталі. Бочки мають бути герметично запаяні. Зберігають у тарі виробника в неопалюваних складських приміщеннях.